У цьому епізоді ми Вітою Ніколаєвою, моєю колегою, психологом та психотерапевтом, спробували обговорити можливості терапії перфекціонізму в кабінеті спеціаліста та в побутовому житті.

Перфекціонізм та депресія

У 1980-ті роки. Блатт, розробляючи типологію депресивних характерів, описав т.зв. інтроективну депресію, на яку характерний т.зв. самокритицизм – постійна критика на власну адресу, зосередженість на проблемах досягнення та перманентне почуття провини. Багато дослідників наголошують на схожості самокритицизму з перфекціонізмом.

Перфекціонізм та порушення харчової поведінки

Змінна «перфекціонізм» є важливою складовою когнітивних теорій, що пояснюють виникнення та хроніфікацію нервової анорексії та булімії. Було висунуто припущення про те, що перфекціонізм (у формі прагнення володіти ідеальною фігурою) і дихотомічне мислення (поляризоване судження про власне тіло – «потворно товстий – ідеально стрункий») можуть породжувати заклопотаність формою тіла і вагою, змушувати дівчат дотримуватися занадто жорстких запускати харчові зриви. Існує гіпотеза у тому, що дотримання дієті служить формою т. зв. позитивного перфекціонізму – дозволяє пацієнткам переживати емоцію успіху, відчуття власної сили та моральної переваги над іншими у життєвих обставинах, які сприймаються ними як недоступні контролю та загалом невдалі.

У деяких чоловіків спостерігається дисморфофобія (їм потрібне тіло як у Шварцнеггера, інші форми не прийнятні).